Чотири пори життя, Матиос Мария Васильевна, полная версия книги, без сокращений, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Чотири пори життя

Як жаль, що сама я — не знахарка, і не мольфарка, і не ворожбитка, щоб відмовити і злити зло з нього, щоб вихопити — як украсти — навіки, назовсім, сюди, собі на груди, у розпанахане щире серце, бо він став правдивою радістю сірих буднів і зрадженого серця. Він розколов цілий материк криги, що панциром обліплював життя і не давав дихати. Напевно, прорубане вікно у Європу було менш сенсаційним, аніж щілина у дичіюче моє серце… — … я ладна пролежати біля тебе все відведене мені від сьогодні життя… — не соромлячись, шепочу у твоє волосся і крізь своє волосся чую: — …дорога моя… дорога… я з тобою… з тобою, красна моя жоно… з тобою. Кладу голову на груди — і колишуся на ньому, як у човні… тихо і безмовно. І здається, що знову лечу, що виростаю із себе, бо дві руки, міцні і владні після спочинку, знову кладуть мене горілиць, потім далі вертають собі на груди — і несила спинити цей шквал, цю повінь і безум крові… — …я хочу туди знов… Ти запалюєш мене, як свічку, і я свічуся вже не вогнем — діамантами і яшмою, агатами і сапфірами. Та скапую лиш воском, розплавленим пахучим воском, з якого можна ліпити усе, що хочеш… а хоч коника, а хоч ружу, а хоч хлібець до хмільного сьогоднішнього вина.

Книга закрыта по требованию правообладателя.