Три товариші, Ремарк Эрих Мария, полная версия книги, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Три товариші

Ленц кинувся в будинок на той запах. Коли він повернувся, обличчя його сяяло. – Аби ви побачили ту смажену картоплю! Мерщій, бо найсмачніше з’їдять! Тієї миті почулося гудіння і над’їхала ще одна машина. Ми прикипіли до місця: той самий «б’юїк». Рвучко загальмувавши, він став поруч із «Карлом». – Маємо! – сказав Ленц. У таких випадках уже не раз доходило до бійки. Водій високий, опасистий, у широкому брунатному реглані з верблюжої вовни, вийшов із машини. Він скоса зиркнув на «Карла», скинув товсті жовті рукавички й підійшов до нас. – Якої марки ваша машина? – скривившись, як середа на п’ятницю, спитав він Кестера, що стояв найближче до нього. Якусь мить ми мовчки дивилися на незнайомого. Він, безперечно, вирішив, що ми автомеханіки, які переодяглися в чисті костюми й виїхали погуляти на чужій машині. – Ви щось сказали? – наче недочувши, спитав нарешті Отто, щоб навчити його ввічливості. Чоловік почервонів. – Я питаю про цю машину, – буркнув він тим самим тоном. Ленц випростався. Його довжелезний ніс сіпнувся. Він надавав величезної ваги ввічливості тих людей, з якими спілкувався. Та перш ніж він устиг щось сказати, чиясь невидима рука раптом відчинила другі дверцята «б’юїка», з машини з’явився вузенький черевичок, за ним – вузеньке коліно, потім вилізла дівчина й повільно рушила до нас.

Книга закрыта по требованию правообладателя.