Ганжа Петро Олександрович
Биография
Ганжа Петро Олександрович (нар. 15 липня 1939, Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область) — кераміст, художник декоративно-ужиткового і монументального мистецтва, мистецтвознавець, член НСХУ.
Батька, Олександра Дорофійовича Ганжу, знали не лише в рідному селі, а й далеко за його межами як майстра-гончара, чиї горщики-куманці глечики-скульптурки використовували не лише вибагливі господині для домашнього вжитку, а й прикрашали музейні колекції глиняних виробів. Молодший брат Степан Ганжа — Заслужений майстер народної творчості України, майстер килимарства.
Своїми творчими здібностями майстер протоптав власну стежку в образотворчому мистецтві, ставши відомим художником-керамістом в Україні. Ще навчаючись у Львові, в державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, Петро Ганжа сформував у собі розуміння значимості народного мистецтва, створивши дипломну роботу у вигляді серії фаянсових тарелів. Провідна тема його мальовок — український фольклор. Окрім фаянсових тарелів, приблизно з 1969 року почав виготовляти скульптури у вигляді чоловіка, який курить люльку.
Закінчивши інститут 1968 року, Петро невдовзі приїхав до Опішного і став головним художником місцевого керамічного виробництва, де розгорнув організаторську роботу на зміцнення підприємства і, найголовніше, підвищення мистецького рівня продукції. Саме в цей час в Опішному працювали відомі майстри-гончарі такі, як Олександра Селюченко, Іван Білик, Василь Омеляненко, Михайло Китриш, родина Пошивайлів та інші. Творчість народних майстрів гончарства збудила в душі Петра ще більше бажання до створення нових виробів. Виліплені майстром твори начебто підсвідоме проникнення в минуле, що відображає спорідненість з трипільською і скіфською культурами. Саме цей образ здебільшого створював майстер і в Жорнищах, і в Опішному, і в Києві.
Петро Олександрович Ганжа - художник, який написав найбільше портретів української діаспори ХХ-ХХI ст.
Основні твори: цикл тарілок за мотивами українських нар. пісень (1968), гобелен «Похід козаків» (1995), «Портрет А. Штепи» (1998), «Портрет Вiльямса Моргана» (2005), «Портрет бандуристки з США — Оксани Родак» (2001), «Портрет Петра Муравського» (2003), «Портрет доньки шейха»(2002), «Портрет Марiї Сметанської» (1998), «Портрет Алекса Мiлянич» (2010), «Портрет Зенон Завада - iноземний кореспондент», «Портрет Воїн Убийлихо» (2014)
Його вироби зберігаються у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Його картини знаходяться в приватних коллекціях Канади, США.